Сьогодні, 11 лютого, виповнюється 352 роки від дня народження Самійла Величка - українського козацького літописця, автора першого систематичного викладу історії української козацької держави (1670-1728).
Літопис Самійла Величка - найвизначніший і найбільший за обсягом український літопис XVIII століття. За цією багаторічною роботою він втратив зір.
Народився Самійло Величко в с.Жуки у козацькій родині. Його батько, козак Василь Величко, належав до першої сотні Полтавського полку, був людиною грамотною.
Самійло Величко навчався в Києво-Могилянській академії. Досконало володів латиною, польською, німецькою мовами. Перші згадки про себе наводить з 1690 р., коли почав козацьку службу під керівництвом генерального писаря Василя Кочубея. На початку 1705 р. уведений до Генеральної Військової Канцелярії, де служив старшим канцеляристом. Брав участь у походах, зокрема через Правобережну Україну з помічним військом на допомогу полякам. Очевидно, і в Генеральному війську, і в канцелярії виконував особливі (секретні) доручення, залучався до посольств гетьмана І. Мазепи. Наприкінці 1708 р. заарештований і ув'язнений як людина, близька до І.Мазепи. Провів кілька років у неволі в Чернігівському краї. Припускають, що з ув'язнення вийшов у 1715 р. і оселився в Диканьці, де й почав роботу над літописом, пізніше повернувся в Жуки.
На титульній сторінці літопису зазначена дата 1720 р. Це, очевидно, час початку роботи, оскільки в літописі є посилання на події 1722 і 1725 р. Остання згадка про хроніста припадає на 1728 р. Літопис - це 4-томна праця, присвячена подіям XVIIІ століття, що вражає своєю масштабністю і глибоким знанням історії. Центральною фігурою розповіді був Богдан Хмельницький і національно-визвольна боротьба українського народу проти польської шляхти. Під час написання літопису використовував значну кількість не лише українських, а й польських, німецьких джерел, широке коло документів Генеральної Військової Канцелярії. Автентичність численних документів, наведених у літописі, істориками не заперечується; частина з них відома й з інших джерел.
Літопис Самійла Величка - велична пам’ятка, якій немає рівних у тогочасній нашій культурі. Поруч з І. Вишенським, Л. Барановичем, Ф. Прокоповичем, Г. Сковородою, І. Фальківським С. Величко - монументальна літературна постать. Його життя пішло на те, щоб написати найбільший літопис, що його знає українська історіографія, хоч він і втратив за цією роботою зір, та справу свого життя зумів довести до кінця", - Валерій Шевчук "Самійло Велико та його літопис".
Наразі, оригінал Літопису Величка залишається в Росії й українським історикам до нього зась. Тоді як цей видатний твір – один із “стовпів” нашої історичної державницької спадщини.
Ми матимемо кілька тижнів, коли в Росії відбуватимуться неймовірні події – повстання, революція, коли вона почне розпадатися. І от за ці кілька тижнів безвладдя ми маємо повернути з РФ дуже багато речей, пов’язаних із нашою історією. Зокрема й оригінал Літопису Самійла Величка. А їм можна залишити копію”, – із посмішкою говорить у коментарі “Новинарні” історик Олександр Алфьоров.
Поки що, у 2020-му, в Україні вперше перевидали Величків фоліант відповідно до його повного первинного змісту, без цензури, приурочивши до 300-річчя самого Літопису та до 350-річчя його автора. Це видання подарувало дослідникам кілька відкриттів, починаючи з того, що Самійло Величко – не уявний “колектив авторів”, а реальний історичний персонаж із крови й кости, зі своєю бібліотекою та своїми державницькими, мазепинськими поглядами. Те, що раніше писали про Величка в підручниках, виявилося неправдою.
До 350-річчя визначного українського історіографа, літописця Гетьманщини Самійла Величка, а також до 300-річчя Літопису Величка за підтримки Українського культурного фонду було створено велике відео "Новинарні".