Дерев’яні щити. День Героїв Небесної Сотні вже став ще одним важливим епізодом історії з-посеред багатьох інших трагічних подій, пережитих Україною: різаниною у Батурині, знищенням Січи, битвою під Крутами, придушенням холодноярського повстання, Голодомором, вбивствами у Бабиному Яру…
Зараз, коли маємо свою державу, і не існує заборон на історичну правду, спорідненість цих подій для нас очевидна. Але історія – це не тільки сухі сторінки архівів, фоліанти наукових праць та шкільні підручники. Значна її частина – це народна пам’ять. Пам’ять, закарбована у спогадах учасників та очевидців видатних подій і, звичайно, у творчості. Люди, які гідно протистояли злу і вмирали під українськими прапорами, в усі часи ставали героями легенд, віршів і пісень.
Не перервалася ця традиція і нині. А нині ми по-особливому дослухаємось до пісень про героїв Майдану, адже написані вони під впливом найсильніших емоцій: піднесення і страху, завзяття та зневіри, дружби та ненависті, радості та болю. І пекучої туги за загиблими героями.
Ця велика пісенна історія ніколи не буде повною без «Горіла шина, палала». Авторства Андрія Панчишина – відомого барда, журналіста і поета, лауреата першого фестивалю «Червона рута» 1989-го. Андрій Панчишин щодня приходив на Майдан, і, разом з творчим побратимом Віктором Морозовим, створив цикл «Реффолюція», який склали півсотні пісень, що з моменту появи – одразу «пішли в народ».
Не буде повною пісенна історія без Зеника Медюха, знаного на Майдані, як Зеник зі Стрия. Магнетичного своєю схожістю з легендарним Козаком Мамаєм. З гітарою та своїми піснями, він був свідком і учасником усіх революцій Незалежної України. Свої власні пісні він зважився показати слухачам лише в п’ятдесят років, а пісні, написані під час Майдану, долучив у свій репертуар до козацьких, стрілецьких та повстанських – усіх часів визвольних змагань за вільну Україну.
Виконавців у жанрі авторської пісні, широкий загал зазвичай знає менше, ніж скажімо, рок-музикантів, які так само миттєво відгукнулись на буремні події Майдану. Їхні пісні тоді посіли перші місця в рейтингах радіостанцій, і саме з них переважно складені чарти найбільш пам’ятних пісень Революції Гідності.
Назву з них лише одну – «Дерев’яні щити». Від культового українського рок-гурту «Гайдамаки», відомого не лише в Україні, а й у світі, й унікального не лише своєю власною цікавою історією та харизмою лідера Олександра Ярмоли, а насамперед – своєю яскравою національною ідентичністю.
Пісня «Дерев’яні щити» стала внеском «Гайдамаків» у пласт творчості, народжений Майданом. Це відвертий монолог про честь, гідність, свободу та їхню справжню ціну…
Енергетика революцій, як свідчить загальнолюдська історія (в тому числі й музична), живить творчість митців не одне десятиліття. І про Небесну Сотню, яка збільшується мало не щодня, складуть іще не одну пісню. Щиру і справжню, як душа Героя. Бо в Україні кажуть так: «У козака життя коротке, а слава вічна».
Оксана Логачова
Джерело: Український інтерес